ЛЕМКИ

Лемки

Далекі предки лемків ( lemko, rusyn, lemkos, lemky ) - це древнє східно-слов'янське плем'я, що їхні дослідники переважно називають білими хорватами. Вже в VІ-VІІ ст.ст. вони проживали по обох схилах західних Карпат. Назва " білі ” у той час означало " західні". Кольорами: білий - захід, чорний - північ, червоний - південь, давні народи визначали сторони світу.

Назва " хорвати" ( горвати ) означала, що саме ця група слов'ян оселилася в горах. Про білих хорватів згадує давньоруський літописець Нестор у своїй "Повісті врємєнних лєт". Білі хорвати своєю мовою, культурою, релігією не відрізнялися від слов'янських племен Наддніпров'я, як і інші східні сусіди (так вважав угорський літописець Анонім), вони самі себе вже на початку ІХ ст. називали "русами", "русинами" ( назва очевидна походить від індо-європейського " роса" - вода, у сучасній українській мові " роса" - крапля води, або від назви ріки Рось на Київщині). Більша частина білих хорватів потім мігрувала на південь і оселилася на території теперішньої Хорватії.

Лемківська земля. Село Зарічево (Зарічеве). Закарпаття

Гори, а в долині - поселення. Лемківська земля

Наприкінці X ст. західні Карпати з'єдналися із Київською Руссю, потім належали до Галицького і Галицько-Волинського князівств. Цей період приналежності русинів західних Карпат до рідної матері-держави позначився бурхливим розвитком економічного життя, освіти, культури карпатського краю.

Після розпаду Київської Русі в XІ ст. його південно-західна частина (теперішня Україна із Лемківщиною) ввійшли в сферу інтересів української народності. Отже, лемки належать до українського народу. Популярні серед лемків народні назви "русини", "рускі", "руснаки", "руси" є давньою назвою українців.

Уперше назву "лемки" запровадив в історію і літературу Й.Левицький у передмові до власного "Граматики" (1831). Надалі цю назву використовували О.Сторонський, В. Хиляк та інші. Свою етнографічну територію русини-лемки, а потім також їхні сусіди, почали називати Лемківщиною. Найбільш вірогідне пояснення карпатського прізвиська лемко, що згодом послужило основою для етноніма, полягає у діалектних відмінностях лемків, які добре помітні в нелемківському середовищі. Конкретно, йдеться про частинку лем (лише, тільки), ймовірно запозичену у сусідів словаків (ср. східнословацьке sem, словацьке літ. lem). Самі лемки любовно називають свою батьківщину Лемковина.

Восени 1944 р. тимчасовий уряд Польщі уклав із урядом Радянської України Угоду про обмін населенням. По цій угоді українське населення, що проживало в границях післявоєнної Польщі, підлягало виселенню на Україну в обмін на польське населення, що виселялося з України в Польщу. Навесні 1947 р . лемки були насильно виселені з Карпат відповідно до акції "Вісла" і розсіяні в польському середовищі на західних і північних землях Польщі з метою асиміляції, тобто ополячення.

До характерних особливостей мови лемків відноситься постійний наголос на передостанньому складі, як в польській мові і східнословацькому прислівнику. Це об'єднує їх з жителями західної і центральної Пряшівщини і відрізняє від всієї решти східних слов'ян, яким властивий рухомий наголос. У словниковому запасі присутня як типова східнослав΄янська лексика, так і численні західнослов'янські запозичення. Наголошується і фонетична своєрідність (глибоке карпатське -ы- та ін.).

Михайло Грушевський, Дмитро Бортнянський, Михайло Вербицький, Богдан-Ігор Антонич - всі вихідці з Лемківського краю... І це - лише маленька частина списку відомих особистостей...